Введення у храм Пресвятої Богородиці

4 грудня православна церква відзначає свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - одне з двунадесятих православних свят.

Історія свята Введення в храм Пресвятої Богородиці

Введення в Храм Пресвятої Богородиці відбулося, по збереженим Переданням розповідями, наступним чином. Батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, молячись про дозвіл неплодства, дали обітницю, якщо народиться дитя, присвятити його на служіння Богу.

Згідно Переданню Церкви, маючи три роки від народження Діва Марія була приведена батьками - праведними Іоакимом та Ганною в Єрусалимський храм, щоб бути присвяченій на служіння Богові. Коли немовля Марія у супроводі родичів була приведена до Господнього храму, зустрів її первосвященик за радами Святого Духа і на подив усіх присутніх, ввів її у Святая святих - головне місце храму, в яке не те що немовля жіночої статі, але і сам первосвященик міг увійти тільки один раз на рік.

Праведні Іоаким і Анна, вручивши Дитя волі Отця Небесного, повернулися додому. Преблагословенна Марія залишилася в приміщенні для дів, що знаходився при храмі. Навколо храму, за свідченням Священного Писання (Вих. 38; 1 Цар. 1, 28; Лк. 2, 37) та історика Йосипа Флавія, було багато житлових приміщень, в яких перебували присвячені на служіння Богові.

Глибокою таємницею покрита земне життя Пресвятої Богородиці від дитинства вознесіння на небо. Потаємне була і її життя в Єрусалимському храмі.

Але в церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася у товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася і зростала в любові до Бога. На спомин Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм Свята Церква з давніх часів встановила урочисте святкування. Вказівки на вчинення свята в перші століття християнства знаходяться в переказах палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Олена побудувала храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

У апостольському посланні, яка читається на богослужінні свята Введення Пресвятої Богородиці, розповідається про пристрій старозавітній богослужбової скинії, за зразком якої і був згодом створено Єрусалимський храм. Храм - це як би невелика модель світу і водночас людини, мікрокосм.У даному випадку, використовуючи в день Введення Діви Марії в храм апостольське читання про пристрої скинії, Церква вказує на храм як прообраз Богоматері. Скинія складалася з зовнішнього приміщення, яке називалося «святе», а всередині нього був інший, менше приміщення, яке називалося «Святая святих». Під зовнішнє приміщення регулярно входили священики для здійснення богослужінь, а у Святая святих тільки один раз на рік входив первосвященик з жертовною кров'ю для очищення гріхів народу. Також у Святая святих відбувалися богоявлення. Оскільки Діві Марії належало Самою стати вмістилищем Бога, Первосвященик і ввів Її у Святая святих. Апостол Павло у своєму посланні перераховує священні предмети, які знаходилися у Святая святих. У свою чергу Церква в богослужінні образ кожного з цих предметів вживає відносно Богоматері. Це кадильниця, в якій вогонь і фіміам - образ Божества. Це Ковчег Заповіту, в якому знаходилася манна небесна, що символізує Христа, Процвітший жезл Ааронова, що символізує народження від Діви не знала чоловіка і скрижалі Завіту - образ втіленого Слова.

Річний богослужбовий цикл - це образ всесвітньої історії, і той день у який первосвященик входив у Святая святих з жертовною кров'ю тварин був прообразом пришестя у світ Сина Божого - справжнього архієрея, який приніс себе в жертву на відпущення гріхів.

Про введення Пресвятої Діви у храм після досягнення нею трирічного віку згадують, зокрема, антіохійський єпископ Еводію (I ст.), Блаженний Ієронім (IV ст.), Святий Григорій Ніський (IV ст.), Герман і Тарасій, патріархи Константинопольські (VII в.). Час встановлення свята на честь цієї події з достовірною точністю невідомо. На Сході свято отримало повсюдне поширення вже в ХІІІ ст. У IX столітті Георгій, митрополит Нікомідійскій, склав канон свята («Відкрию уста моя») і ряд стихир, а в Х столітті Василь Пагаріот, архієпископ Кесарійський, склав другий канон свята («Пісня переможну»). Ці стихири і канони співаються Церквою і в даний час.

День Введення в храм Пресвятої Діви Марії - це день явлення світові обраної Богом, найчистішої з усіх жили на землі, яка не мала й тіні гріховного помислу.

Іконографія свята Введення в храм Пресвятої Богородиці

Згідно з дослідженням Ж. Лафонтен-Дозонь, зображення Введення в храм Пресвятої Богородиці спочатку відомо у складі циклу житія Богородиці. У монументальних розписах зустрічається з IX ст. (Капели Іоакима і Анни в Кизилчукур, між VII і IX ст., Богородиці і святих Іоанна Предтечі і Георгія в Гереме, поч. Або 1-а пол. X ст.і (Каппадокія); собор Святої Софії в Києві, 1037-1345 рр..; церква Успіння Богородиці в Дафні, бл. 1100; Спасо-Преображенський собор Мірожского монастиря в Пскові, 40-і рр.. XII ст.; Церква Богоматері Перівлепти в Охриді (Македонія), 1295; церква Богоматері в с. Сушиця поблизу Скоп'є (Македонія), кін. XIII в.; Церква Спасителя в монастирі Жіча (Сербія), 1309-1316 рр..; Церква Кралєво (святих Іоакима та Анни) в монастирі Студениця (Сербія), 1314; церква вмч. Георгія у Старо-Нагорічіно (Македонія), 1317-1318 рр..; Церква Успіння Богородиці монастиря Грачаніца (Косово і Метохія), бл. 1320; собор монастиря Хіландар на Афоні, 1320-1321 рр..; Монастир Хору (Кахріе-джамі) в Константинополі, 1316-1321 рр..).

Введення в Храм Пресвятої Богородиці в складі циклу житія Богородиці може розташовуватися у вівтарі (собор Св. Софії в Києві, церква Успіння Богородиці монастиря Грачаніца), в наос (церква Богоматері Перівлепти в Охриді, Кралєво церква в монастирі Студениця), в параклісе (церква Спасителя в монастирі Жіча, церква вмч. Георгія у Старо-Нагорічіно), в західному компартіменти під хорами (собор Мірожского монастиря), у нартексі (церква Успіння Богородиці в Дафні, монастир Хора).

Як окрема подія, літургійно згадуємо та святкуватися Церквою, Введення в храм Пресвятої Богородиці зображено на мініатюрі Мінологія Василя II [30], на іконах у складі святкового ряду іконостасу (фрагмент епістілія, XII в., Монастир Ватопед; фрагмент епістілія, кін. XII ст ., монастир вмц. Катерини на Синаї; ікона поч. XIV ст., монастир Хіландар; ікона з Кирило-Білозерського монастиря, 1497, КБІАМЗ), а також в монументальних розписах, де композиція представлена як самостійний сюжет.

Іконографія Введення в храм Пресвятої Богородиці та принципи розташування цієї композиції в системі храмової розпису, співвідношення її з іншими богородичних сценами і сценами земного життя Христа відповідає основним темам піснеспівів служби свята. Найважливіша з них - тема Богородиці як живого храму, що вмістив невместімого Бога («Днесь боговместімий храм, Богородиця, у храм Господній приводиться». 2-а стихира на літії, глас 4-й). Композиція являє собою процесію, що спрямовує до храму у вигляді ківорію на тонких колонках, що знаходиться всередині невисокою огорожі. У відкритих (іноді зачинених) дверях огорожі, які нагадують царські врата іконостаса, назустріч Богородиці схиляється первосвященик Захарій, за яким видно церковний престол. Зображення розкритих або закритих брам співвідноситься з піснями служби, які називають Богородицю «Двері Господня» (напр., «къ Нейж дівяся Захарій вопіяше: Двері Господнього, храму відкривав Тобі дверей». 1-а стихира на стіховне (велика вечірня) глас 5 - й).Цей епітет Богородиці заснований на баченні прорив. Єзекіїля таємничого храму, зачинених дверима якого входить і виходить Господь (Єз. 43. 1-7, 44. 1-4). Це пророцтво, яке читається як паріміі на службі Введення, є прообразом пріснодевства Богородиці.

У пам'ятках IX-XIII ст. на чолі процесії слідом за Богородицею зображуються Її батьки, які вручають Її священика як дар, обіцяний Бога; за Іоакимом та Ганною - діви, що тримають в руках запалені свічки. Така побудова композиції відповідає темі прославлення Богородиці як чистої жертви Богові. Ця жертва розуміється як приготування, прообраз тієї жертви, яку принесе Сам Господь. Не випадково в системі храмової розпису нерідко зіставляються композиції «Введення у храм» і «Стрітення Господнє». У церкві Спаса на Нередице біля Новгорода, 1199 р., ці сцени представлені поруч на північній стіні, до церкви свт. Миколая на о-ві Липно (Новгород), 1299 р., один навпроти одного, на північній і південній стінах віми. Великі за розміром композиції «Різдво Богородиці» та «Введення у храм», займаючи важливе місце в системі храмової декорації, шикуються в один смисловий ряд зі сценами «Різдво Христове» і «Стрітення» (церква св. Пантелеймона в Нерізі (Македонія), 1164 ; церква прп. Ахілл, єп. Лариси в арил (Сербія), 1296; собор Різдва Богородиці в Снетогорском монастирі, 1313), а також з пристрасними сюжетами (церква св. Феодора Стратилата на струмку в Новгороді, 80-90-і рр.. XIV ст. - Введення розташоване під Розп'яттям на східній стіні південного рукава хреста).

У палеологівського епоху в іконографії Введення в храм Пресвятої Богородиці акцент зміщується у бік євхаристійного розуміння події. Іоаким і Анна зображуються замикаючими хід (Кралєво церква в монастирі Студениця), діви зі свічками оточують Богоматір, Яка теж іноді зображується зі свічкою в руці. У сцені харчування Богоматері, що сидить на сходи Святого Святих і зліталися до Неї з небес Ангелом, євхаристійне значення епізоду підкреслюється розміром хлібця і чітким зображенням на ньому хреста (Хіландар). У розписі притвору Боянська церкви (Болгарія), 1259 Богоматір у сцені харчування небесним хлібом представлена що стоїть поруч з ангелом за престолом у Свята Святих. У розписі вівтарного склепіння Успенського собору Московського Кремля, 1642-1643, Введення зображено в інтер'єрі 5-главою храму, а старозавітне Святе Святих представлено як вівтар храму новозавітнього, над престолом якого представлена сидить на сходах Богородиця, до якої злітає ангел з кадилом в руці.

У цілому мало змінюється протягом століть композиція «Введення в храм» іноді могла бути відзначена деякими особливостями.Так, на новгородської ікони XIV ст. (ГРМ) Введення показано в інтер'єрі 3-главою храму, під склепінням якого висять світильники з палаючими свічками. Фігурка Богоматері зображена на фоні високого чорного арочного отвору. За Богоматір'ю праворуч у позах молитовного предстояння - Іоаким, Ганна і діви, ліворуч за Захарією варто Йосип Обручник. Поява образу прав. Йосипа у новгородській іконі, на думку Лафонтен-Дозонь, може бути обумовлено впливом композиції «заручено Марії». Наприклад, на епістіліі XII ст. (Монастир Ватопед) сцени «Введення у храм» і «Заручини Марії» розташовані підряд. Шатрова форма храму і висять світильники виявляють схожість з шатровим ківорій, прикрашеному світильниками у сцені «Введення у храм» у розписі церква Панагії Аракос поблизу Лагудери (Кіпр), 1192.

У церкву Успіння на Волотовом поле в Новгороді, 60-і рр.. XIV ст., Традиційна схема Введення так вписана у відведений їй простір, що група дів зі свічками виявляється відокремленої від іншої частини композиції віконним отвором. Експресія образів підкреслена позою немовляти Марії, висхідній на сходинку храму. Цей мотив відповідає розповіді протоевангелія про те, що на подив присутніх Богородиця самостійно піднялася на 15 високих ступенів Єрусалимського храму.

Народні прикмети на Введення в храм Пресвятої Богородиці

За старих часів православні асоціювали свято Введення в храм Пресвятої Богородиці не стільки з Богородицею, скільки з початком справжньої зими, її вступом у свої права. Оскільки грудень був багатий всілякими святами, люди прагнули знати, яка погода випаде на святковий час.

За народною прикметою, якщо на Введення в храм Пресвятої Богородиці буде мороз, то і всі свята виявляться морозними, якщо ж погода буде порівняно м'якою, значить, в свята на вулиці буде не дуже холодно.