Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є
звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що
уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто
певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих
первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості
пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрівки —
апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно
ховаються за можливістю не порушуючи уже церковного уставу приступити до
скоромної їжі.
Та, слава Богу, сучасність дає нам можливість не
втратити зовсім усвідомлення значення святих апостолів у церковній
історії. Ось зовсім недавно під час розкопок під одним із сучасних
офісів у житловому районі Риму були знайдені, можливо найдавніші
іконографічні зображення святих апостолів Петра і Павла. Фахівці датують
цю знахідку четвертим або початком п’ятого століття. Ікони прикрашали
відносно невелику гробницю заможної римлянки і через відсутність руху
повітря за віки вкрилися шаром порошкоподібного вапняку. Сучасні методи
реставрації дозволили відновити первісний вигляд фресок, не пошкодивши
їх, що само собою надає їм великої археологічної та історичної цінності.
Таким чином наукове відкриття пробуджує зацікавлення життям і трудами
святих апостолів сучасне суспільство.
Та набагато більшою є цінність для сучасних християн жертовна дорога християнського життя апостолів.
Значення
апостолів Петра і Павла для Святої Церкви було завжди вагомим, їх
шанування починається, фактично, від часу їх смерті. Поховання святих
первоверховних апостолів у Римі були добре відомі всім християнам, вони
були місцями шанобливого поклоніння. Блаженний Ієронім Стридонський
каже: «Коли я ще юнаком учився в Римі, то зі своїми ровесниками, за
звичай, в неділю ходив я на гроби апостолів і мучеників». Вшанування їх
стає загальним у IV ст. у Східній і Західній Церквах. Імператор
Костянтин Великий збудував у Константинополі величний храм на честь
дванадцяти апостолів, де його і поховали.
Найдавніші церковні
календарі вже містять вказівку про святкування на їх честь. Спочатку не
всі Церкви святкували пам’ять святих апостолів Петра й Павла однаково.
Календар Фурія Філокала з середини IV ст. вшановує пам’ять Петра й Павла
29 червня. Сирійський календар 411 року 28 грудня зазначає: «Павла й
Петра, верховних апостолів». Подібно і у грузинському місяцеслові їх
свято припадає на 28 грудня. Антіохійський місяцеслов IV ст. містить
вказівки святкувати пам’ять святого Петра 28 червня, а святого Павла —
29 червня. З проповіді на день пам’яті святих апостолів Петра й Павла
святителя Софронія, патріарха Єрусалимського довідуємося, що четвертий
день після Різдва Христового в Єрусалимі був присвячений цим двом
апостолам, їх празник у Римі в V ст., як свідчить папа Лев I, мав навіть
восьмиденне післясвято.
Визначні Отці Церкви, як святий Іоан
Золотоустий, блаженний Августин, святитель Амвросій Медіоланський та
інші залишили нам чудові повчання в честь святих апостолів Петра й
Павла. Найбільше проповідей на їх честь має святий Іоан Золотоустий.
«Рим має двоє світлих очей, — каже він, — це тіла тих святих апостолів.
Не так ясне небо, коли сонце розливає свої проміння, як світле місто
римлян, що освітлює всі кінці всесвіту тими двома світилами». «О,
блаженна двійце, — говорить він в іншому повчанні, — що вірно вловила
душі всього світу! Петро — початок правої віри, великий
священновершитель Церкви, наставник християн, скарб вишніх сил, апостол,
наділений честю самим Христом. Павло — великий проповідник правди,
похвала вселенної, небесний чоловік і земний ангел, слава Церкви; орел,
що вознісся до неба, ліра Святого Духа... Павло й Петро — церковні
світила, котрі щоденно просвічують Церкву, скарбники Святого Духа,
просвітителі вселенної, посуди благодаті, тлумачі Святої Тройці,
пояснювачі Божественного Слова... Стовпи Церкви, великі світильники
вселенної».
Святий Амвросій Медіоланський у день Петра й Павла
навчає: «Цей день, браття, усім нам і всьому світові добре знаний, бо
сьогодні пам’ять святих Петра й Павла, їх свято не може вкритися ні в
одній частині світу». Блаженний Августин в одній із своїх проповідей в
честь апостолів каже: «Хоча з передання знаємо, що вони не загинули в
один час, та все-таки пам’ять обох звершуємо в один день, тому що
апостол Павло на один рік пізніше загинув того самого дня, у який Петро
із пут тіла переставився у світ ангелів».
На основі проповідей
святого Іоана Золотоустого службу на цей святковий день уклали святі
Андрій Критський, Іоан Дамаскин, Косма Маюмський та інші. Головний зміст
служби празника Петра й Павла — це значення апостолів для Христової
Церкви, їхня ревність, присвячення життя й жертовність. В одній із
стихир малої вечірні свята первоверховних апостолів читаємо: «Петре,
осново апостолів, каменю Христової віри, християн начало... Павле,
проповіднику народів, опікуне християн, світильнику вселенної, голосні
уста Христа живого Бога... Петре, верховний ученику; Павле, взірець
апостолів».
На хвалітних стихирах утрені Свята Церква закликає
всіх вірних прославляти верховних апостолів та радісно святкувати день
їх пам’яті: «Настав для Христової Церкви визначний празник апостолів,
який вимолює спасіння нам усім... Радуйтеся, світильники для тих, що в
темряві, ясні зорі духовного Сонця. Радуйтеся, Петре й Павле, непорушні
основи божественних наук, друзі Христові, дорогоцінні сосуди, прийдіть
невидимо поміж нас і наділіть надприродними дарами тих, що піснями
славлять ваше свято».
Наступного дня після вшанування пам’яті
святих апостолів Петра й Павла Православна Церква згадує пам’ять усіх
Христових апостолів. У повчанні на цей день святитель Іоан Золотоустий
ось так славить святих апостолів: «Ви — непохитні стовпи правдивої віри,
слава Церкви, скіпетри царства... Тут Петро навчає Рим, там Павло
проповідує світові. Андрій навчає мудреців Еллади. Симон приводить
варварів до Бога. Фома хрещенням вибілює ефіопів. Юдея шанує престол
Якова. Олександрія припадає до трону Марка. Лука й Матфей пишуть
Євангелія. Іоан тайнознавець, як за життя так і по смерті має у своїй
опіці Ефес. Варфоломій учить лікаонійців стриманості... Всі безнастанно
чинять усім і всюди добродійства. Самі їх останки і в гробницях
безсмертні. Тепер вони слуги, а потім засядуть як судді світу».
Постійно
підтримувані благодаттю Святого Духа, Святі первоверховні апостоли
Петро і Павло навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати уста
мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю
людські серця. Вшановуючи їхні труди і подвиги в поширенні Христового
вчення, ми — послідовники їх у вірі молитовно і літургійно святкуємо їх
пам’ять щороку 12 липня. Наполеглива праця породжена безумовною вірою і
впевненістю в вченні, що вони проповідували — ось основна риса
діяльності цих двох святих мужів.
Згадаємо, скільки бід і скорбот
зазнали Первоверховні апостоли несучи світові Благу вість про Христа
Розіп’ятого і воскреслого, що дарував спасіння. «Я думаю, — пише св.
апостол Павло до коринф’ян, — що нам, посланцям останнім, Бог судив бути
ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові,.. терпимо
голод і спрагу, і наготу і страждаємо, і поневіряємось,.. лихословлять
нас, ми благословляємо… ганьблять нас, ми благаємо: ми, як сміття для
світу, як порох, що усі топчуть донині» (1 Кор. 4, 9–13). Святий апостол
Петро виявив свою любов і відданість Господу ще в дні земного життя
Спасителя. До покликання свого на труди апостольські він носив ім’я
Симон і жив у галилейському містечку Вифсаїді. Господь же назвав нового
учня Кифою, що означає арамейською мовою «камінь», «скеля». У грецькій
мові цьому слову відповідає «петрос» або «петра». Відтоді новонавернений
апостол зробився палким послідовником Христовим, Його учнем і постійним
супутником.
Самовіддана любов до Христа відкривала Петрові Божий
Промисел. Він перший сповідав Ісуса Сином Бога Живого (Мф. 11, 16).
Почувши новину після Воскресіння Господа, він перший біжить до гробу
Христа, а пізніше говорить Йому: «Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе»
(Ін. 21, 16). Після зішестя Святого Духа Петро першим серед апостолів
почав голосно проповідувати віру в Христа, і багатьох людей-язичників та
юдеїв навернув до християнської віри. Апостол Петро, як мученик,
закінчив на хресті своє життя, кров’ю засвідчивши відданість слову
Христа.
У всій історії Вселенської Церкви навряд чи знайдеться
інша людина так відома християнському світу, як святий Павло. До
покликання на благовісницьке служіння він носив ім’я Савл та був ревним
охоронцем фарисейських законів. Сам Христос переродив його з «ветхої» і
зробив «новою» людиною та просвітив його світлом істини. І від цього
часу не стало Савла, а з’явився Павло — цей «обраний сосуд Божий» і
другий Первоверховний апостол.
Своє апостольське служіння Павло
проводив під безпосереднім і явним керівництвом Божим. «Сповіщаю ж вам,
браття, — пише апостол галатам, що Євангеліє... я прийняв... і навчився
не від людини, а через одкровення Ісуса Христа» (Гал. 1, 11–12). Великою
була могутність проповіді апостола, він добре потрудився для поширення
віри Христової. Апостол Павло особисто не бачив Христа, не був серед
учнів за Його земного життя, але своїм просвіченим, ясним і
багатогранним розумом назавжди визнав, що Христос — це дійсно обіцяний
Месія, котрий прийшов спасти увесь рід людський, і хто у Христі, той
нове творіння, нова людина. Апостол Павло теж сподобився вінця
мученицької смерті, хоча на відміну від апостола Петра його не
розіп’яли, а як римському громадянинові відсікли голову мечем.
Великою
була нагорода Первоверховним апостолам ще за часів їх земного життя.
Святий апостол Петро був удостоєний стати свідком найважливіших подій в
житті Христа-Спасителя — Гефсиманської молитви і Божественної слави на
горі Преображення. А святому апостолу Павлу було дано бути піднятим до
третього неба, за його висловом, до раю, де він чув невимовні слова,
котрих людина не в змозі й переказати.
Перед нами люди, які своїм
життям вчать нас: якщо згрішив — то покайся, якщо потерпів падіння — то
вставай, виявив слабкодухість — зміцнюйся надією на Бога, віруй в
Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі
Христі і приведе нас до наслідування життя вічного.
Слово апостол
з грецької перекладається як посланець. Всі ми послані Богом в цей світ
щоб осягнути вічну правду і істину і свідчити про неї своїм буттям і
життям, тобто жити згідно Божих заповідей та божественного закону. В
цьому нехай нам допоможуть святі первоверховні апостоли.
Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є
звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що
уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто
певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих
первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості
пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрівки —
апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно
ховаються за можливістю не порушуючи уже церковного уставу приступити до
скоромної їжі.