архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ

всечесному священству й побожним мирянам

Харківсько-Полтавської єпархії

Української Автокефальної Православної Церкви

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

Вслухаючись у сповіщення ангельських хорів про прихід у світ воплоченого Божого Сина, ми нині особливо гостро відчуваємо ціну обіцяного світові миру. «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14), – чуємо ми разом із вифлеємськими пастушками. Як бракує цього миру на землі нам – миролюбному народові, що став жертвою іноземної аґресії! Як бракує миру нашим землякам на Донбасі, що страждають від голоду, артилерійських обстрілів, брутальности російських найманців і власних бандитів! І що можемо ми, християни, зробити, аби повернутися до мирного життя?

Замислімося глибше над ангельським співом. Він не обіцяє нам, що з приходом Спасителя на землі запанує мир. Та ми й самі знаємо, як творіння зустріло воплочене Слово, через Котре постав світ. Цар Ірод зі своїми посіпаками намагалися вбити Христа. Релігійна старшина Юдеї переслідувала Його, провокувала на необачні слова. Прокуратор Понтій Пилат прирік Його на смерть. Римські імператори відповідають на заклик до миру антихристиянським терором. А далі ще гірше: земні правителі, назвавшись християнами, цинічно маскують свої завойовницькі амбіції фарисейськими заявами про прагнення визволити Єрусалим, Константинополь або принаймні Херсонес з-під чужої влади.

Ангельське сповіщення про різдво Христове нагадує про нерозривний зв’язок трьох сторін людської поведінки: шанування Бога, плекання миру в суспільстві, доброзичливе ставлення до ближнього. Нехтуючи будь-якою з цих сторін, ми занедбуємо цілість свого християнського покликання. Апостол Іоан Богослов застерігає: «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець» (1 Ін. 4:20). Ненависть до іншого народу, до чужої цивілізації, заклики до війни з нею суперечать головним засадам Євангелія. Христос відкриває в жертовній любові до ближнього творчу силу, здатну протистояти зухвалості аґресорів. З цієї любови виростає мир, здатний захистити себе від руйнівної сили ненависти.

Загарбницькі війни завжди починалися з намагання розсварити нас, посіяти зневіру в своїх силах, отруїти ненавистю й еґоїзмом. Так було і перед монголо-татарською навалою, і в добу визвольних змагань сто років тому. І ось тепер, на початку ХХІ ст., до цього зводиться інформаційна атака на Україну. Але героїзм українських воїнів, самозречення волонтерів, жертовність наших співвітчизників руйнують пропаґандистські міфи. Ми доводимо, що разом здатні захистити рідну землю, повернути окуповані Крим і Донбас, зупинити імперські амбіції Кремля. Але за умови, якщо будемо озброєні міцною вірою та національною солідарністю. І якщо пам’ятатимемо – суспільний мир починається в нашому серці, починається з плекання душевного спокою, дарованого воплоченим Спасителем.

«Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!» – промовляє Христос при прощанні з учнями. Й відразу закликає їх: «Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ін. 14:27). Коли ми в ці святі різдвяні дні дослухаємося до співу ангельських хорів, тужливо молячись про мир, пригадаймо й ці слова. Мир Божий дається мужнім, здатним захистити його від видимих і невидимих ворогів. Тож, гуртуючись біля ясел народженого Сина Божого, вчíмося бути мужніми й наполегливими, непримиренними до гріха й доброзичливими один до одного. «Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі» (Рим. 15:13). Амінь.

Христос народжується! – Славіте Його!

† Ігор

архиєпископ Харківський і Полтавський

м.Харків

Різдво Христове 2014/ 2015 року