27 вересня — Воздвиження Чесного Хреста

27 вересня православні християни відзначають свято — Воздвиження Животворного Хреста Господнього. Саме слово "Воздвиження" в перекладі означає "піднесення". Тобто, це є урочистий обряд вшанування та прославлення Хреста Господнього.

Протоієрей, кандидат богословських наук, член національної спілки журналістів України, викладач Рівненської Духовної семінарії УПЦ КП, настоятель Св. Воскресенської парафії м.Рівного (Новий Двір) Сергій Лучанін розповідає, що Воздвиження Чесного Хреста є надзвичайно важлива подія як в історії, так і в житті віруючих людей.

— Це сталося в 327 році після Різдва Христового, — розповідає священик. — Подія записана в церковно-історичних хроніках та зберігається в церковному Переданні. Єрусалимський патріарх Макарій був очевидцем віднайдення Хреста, на якому було розіп’ято Спасителя на Голгофі. При великому скупченні народу він спромігся підійняти цей Хрест навіть із землі. Макарій став свідком, як Хрест воскресив померлого. Саме завдяки цьому диву люди й довідались, що цей Хрест належав нашому Спасителю, — Сину Божому.

Щодо віднайдення Господнього Хреста, маємо декілька різних переказів. За одним із них, римський імператор Костянтин Великий відправив свою матір, рівноапостольну імператрицю Єлем, в Єрусалим, аби вона віднайшла Животворний Хрест. Імператор захотів мати таку велику святиню у своїй столиці — місті Константинополь. З’явлення хреста на небі перед великими війнами саме йому, віщувало визначні перемоги над ворогами. Врешті-решт, цього було досягнуто.

Священик каже, що свято Воздвиження Чесного Хреста дає нам утвердження в тому, що Хрест має животворчу, воскрешаючу силу.

— Це не є ідол. Це символ перемоги і нашого спасіння, — розповідає отець Сергій. — На Хресті відбулася зустріч людини з Богом. Те, що Хрест "воздвижений", означає, що він "поставлений". Хоча сьогодні він розділений на частини і знаходиться у різних куточках світу, проте його зцілююча сила зберігається. Ще в IV столітті знайдення і воздвиження Хреста у Єрусалимі показало, що хворі люди підходили до нього, виголошували "Господи, помилуй" і відбувалося зцілення. Проте не кожен міг доторкнутися до Хреста, приклонитися перед ним. Треба було вірити усією душею і з відкритим серцем звертатися до Бога. Апостол говорить: "Для невірних — це загибель, а для нас — це похвала і слава" (1 Кор. 1.18). Саме тому ми і є християни — послідовники Христа. А християни без Хреста не можуть існувати. Багато хто цурається хреста. Це неправильно. Історія до Середньовіччя такого не знала. Господь у Євангелії від Матвія каже, що коли прийде Бог на землю, тоді всі люди побачать на небі знак Сина Людського, тобто, Хрест (Мф.24.30).

За словами священика, у цей день встановлений одноденний строгий піст. Хрест виноситься на церкву до особливого його вшанування.

— До нього треба приходити, відклавши всі інші турботи та думки, — продовжує священик. — У цей день треба приділити увагу своїй душі. Господь не тільки сам любив піст, але й показував власний приклад, як його правильно дотримуватись. Багато людей в цей день взагалі нічого не їдять. І це правильно. Це є саме так, як хоче того Бог.